У травні 2021 року

Олександрійський коледж культури відсвяткував своє

90-річчя

   Майже століття цей заклад є осередком культурного життя міста і всього нашого регіону. Багато його випускників стали відомими митцями далеко за межами України.

   Як свідчать краєзнавчі документи, історія закладу сягає далекого 1931 року, коли в селищі Ґданцівка вперше відчинив свої двері Криворізький технікум комуністичної освіти. Вже наступного року він був переведений до Олександрії. Тоді заклад мав два відділи: організаційно-масовий, що готував “завідателів клубів, червоних кутків, організаторів культ-політроботи на великих підприємствах, працівників масової роботи в сільському господарстві”, та бібліотечний – “працівників низової масової бібліотечної мережі” (з Уставу про технікум комуністичної освіти від 27.06.1937 р.).

  Відомостей про те, хто очолював заклад на початку його діяльності, не збереглось. Але зі спогадів випускників тих років, із копій їхніх атестатів вдалося дрібними крупинками зібрати дані та встановити прізвища перших трьох директорів: М.Ф.Пекарський, А.Півняк та Стаценко.

   У роки фашистської окупації технікум не працював. Та як тільки місто було звільнене від загарбників, він відновив свою діяльність. 1 червня 1944 року 188 осіб різного віку сіли за студентські столи. Навчали їх п’ятеро викладачів.

   У 1946 році навчальний заклад одержав назву “Технікум культурно-освітньої роботи”. З 1948 року була розпочата підготовка фахівців на заочній формі навчання.

   Свою постійну адресу на вулиці Діброви, 47 технікум знайшов у 1952 році. Тут руками викладачів і учнів зводився клуб, будувалася сцена, обладнувалися перші навчальні кабінети.

   У 60-х роках заклад з новою назвою «Олександрійське культурно-освітнє училище» починає готувати працівників для закладів культури Кіровоградщини. З того часу на клубному відділі введені спеціалізації з підготовки керівників самодіяльних оркестрів народних і духових інструментів, хорового та театрального колективів, самодіяльних танцювальних колективів.

   У 90-х роках Олександрійське культурно-освітнє училище перейменоване в Олександрійське училище культури, а потім – у Комунальний вищий навчальний заклад “Олександрійське училище культури”.
    У сучасній історії «кульок», як його називають містяни, – це коледж культури, вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» за спеціальностями «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Хореографія» та «Образотворчо-декоративне мистецтво. Реставрація».

    З 2011 року його очолює Іван Баранов, до речі, випускник закладу 1979 року.

 Сьогодні навчально-виховний процес забезпечують 60 викладачів, серед яких 30 мають вищу кваліфікаційну категорію. Званням «Заслужений працівник культури» відзначено трьох педагогічних працівників – В.С. Карпова, І.М. Баранова та Г.П. Абажея.

  Їхні студенти – постійні учасники та переможці міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсів, фестивалів, виставок. Перелік їхніх досягнень займе не одну сторінку. Нагадаємо для прикладу найкреативніший витвір, що потрапив до Національного реєстру рекордів України. Влітку 2015 року студенти та викладачі спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» в рамках проекту «Намалюй Україну» у Новій Празі Олександрійського району створили найдовший в Україні петриківський розпис довжиною 218 м та загальною площею 273,5 м2. Відтоді це найдовша і найкрасивіша «калинова» огорожа в Україні.

   Золотим фондом училища є його випускники. Велика їх частина досягла значних успіхів на мистецькій ниві. Серед них: Петро Шабатин – письменник, байкар, автор ліричних поезій, Неоніла Крюкова – народна артистка України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, Михайло Поплавський – професор, ректор Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений діяч мистецтв, Роман Гончаренко – український та російський кінорежисер, фіналіст фестивалів Potential-2014, Potential-2015 та інших, Віктор Володимирович Гунькін – народний артист України.

  Протягом останніх років, незважаючи на складні соціально-економічні обставини, тяжкий стан сфери культури в державі, а сьогодні це ще й пандемія, коледж продовжує справу поширення та популяризації культури в суспільстві.